"Мої предки-французи у Х столітті розвивали шотландську корону, а в ХХ – український театр": Олександр Фразе-Фразенко
Музикант і кінорежисер Олександр Фразенко розповів Gazeta.ua історію свого роду, який походить з Франції. Протягом століть частина роду опинилася в Америці, частина до Росії, а в Україну їх привабило бажання розвивати театр. Перші відомості про рід Фразе відомі з Х століття.
"Наш рід по батькові тягне свою історію з Х століття. За півгодини їзди на північ від Парижа є місто Фразе моє родинне місто. В Х столітті шотландський король запрошує нашу родину в числі інших шляхетних французьких родів в Шотландію, щоб розвивати, на противагу англійській короні, шотландську корону. Наш рід в числі інших французьких родів переїхав у Шотландію, отримав коронний герб і титули.
Після воєн частина нашого роду вертається назад на північ Франції і скуповує більше земель. Частина роду їде в Америку осідають в Нью-Йорку, Бостоні, Філадельфії. А моя гілка рухається в бік сходу в Австро-Угорську імперію. Під час французької революції мої предки тікають в Санкт-Петербург переїжджають туди як масони з певними місіями.
Мій шість разів дідо Жорж Фразе вивчився на доктора медицини і став особистим лікарем царської родини Миколи І. Коли приходить час перших декабристів, то він і його братчики готують замах на царя. Замах провалюється, і їх засилають на Сибір. Там Жорж Фразе засновує перше в тій частині світу друковане видання: він там друкує власні переклади з французьких філософів.
Його син Ніколай, який залишився з сім'єю в Петербурзі, згодом заснував одну з перших залізничних станцій в центральній Європі - Радушноє. Коли салонні театри почати переформатовуватися в професійні, його син з своєю дружиною долучилися до групи Корифеїв з Садовським і Заньковецькою. Так сім'я опинилася у Львові. На ті часи, щоб потрапити у Львів з іншої території теперешньої України, потрібно було мати візи. То була зовсім інша держава. Їхні діти також були театралами.
Мій прадід, як і його батько, був театральним режисером, а своєму синові, моєму дідові, навідріз заборонив грати в театрі, мотивуючи це тим, що не хоче для сина такого самого богемного життя, яке мав сам. Тож мій дідо став будівельником, мій батько теж працює руками. На мені і на моєму братові-художнику мистецька лінія роду відновилася.
З боку моєї бабці по татовій лінії теж класна родина там російський графський рід Паніних. Бабця народилася в Кишиневі. Вони тікали від совєтів родина була репресована. Дехто з них таки загинув на Сибіру. Але її батько спалив усі ті грамоти графські і фактично повністю відрікся від свого походження. Бабця про ці всі речі лише років десять тому почала говорити. Настільки їй батько це придушив у пам'яті, що вона аж до старості не могла поскладати свою історію. Тільки під моїм тиском почала складати всі пазли, бо я її постійно випитував. Але, думаю, до кінця так і не усвідомила всього масштабу трагедії.
Хоча її батько, мій прадід, зробив у Союзі шикарну кар'єру будівельника. Що теж символічно. Всі графські російські роди були масонами. А "франк масон" перекладається як вільний муляр. Прадід був керівником величезного підприємства, яке будувало промислові об'єкти. Все-одно це масонство вилізло, з метафізики в фізику. А його брат, тобто мій двоюрідний прадід, Антон Карл Вальтер, перший, хто в совку розщепив атомне ядро і створив водневу бомбу. Другий в світі. Моя бабця всі шкільні літні канікули завжди гостювала в нього в Харкові, де він очолював кафедру фізики", - розповідає Олександр Фразе-Фразенко.
Другу половину його прізвища, каже він, предки додали, щоб їх органічно сприймали в українському середовищі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Створили першу українську папірню
"Це якраз коли моїх предків-театралів запросили з трупою Корифеїв у Львів, то хтось їх підколов, що як з таким неукраїнським прізвищем Фразе можна засновувати український театр? І мій предок придумав собі псевдонім Фразенко, навіть записав його у паспорт. У моєї прапрапрабабці актриси Антоніни Абрамівни було те саме прізвище - Фразенко. А її син записав собі в паспорт оригінальне прізвище і псевдонім так вийшло Фразе-Фразенко. З чого часу воно й лишилося. Мій 4-річний син Езра теж Фразе-Фразенко. Якось мій друг бруклинський мультиплікатор Олекса Геврик пожартував: "Такий малий, а вже Фразе-Фразенко!".
Як і дід, Олександр Фразе-Фразенко любить маструвати.
"Я й сам люблю працювати руками вигадувати якісь механізми, цікавлюся електрикою, механікою, люблю будувати. Можу будинок збудувати. Будинка я ще не будував, але колись збудував ґітару з нуля, наприклад, або дорослий триколісний вантажний велосипед з приводом на обидва задні колеса. Я подарував був його бабусі на дачу, щоб вона могла їздити в село по продукти. Також я збудував цілу сім'ю дерев'яних духових інструментів, які часто використовував у своїх записах і на концертах. Ще - різні механічні пристрої для кіно, крани всякі. Меблі робив, як креативні, так і практичні, не для грошей, а для себе. В дитинстві вирізав лобзиком по запчастині тривимірні скелети динозаврів, фіґури ґіґантських мух та бджіл. Боїнґом керував над океаном. Людина може все, шо хоче. Бозя дає всім порівну, тобто безмежно, а ти бери, скільки хочеш".